у порожньому
і такому холодному
що пробирає наскрізь
домі
відучора порядкує вітер
кіптЯва стеля напівуцілілого будинку
пам'ятає
як у грубі спалювали
мумії древніх дерев
які час тримав для історії
вкриваючи пледами землі від вогню
від вітру
від злого ока
у бездиханному темному домі
вже нема нікого
і тих що поклонялись жовтому золоту
і білому
і чорному
вчора пішов останній
який так хотів миру
тепер має вічний
кажуть не витримало серце
холодно
(ГалинаМирослава)
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem