і хоча
як кості доміно
поставлені на ребра
падає від ударів часу
покоління за поколінням
кожного разу під натиском молодшого
чим ближче вони одне до одного
тим слабші удари
бо тил поколінь попереду
затримує від падіння
особливо найменшого
на якого завжди найбільша надія
(Галина Мирослава)
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem