Пізня Осінь Poem by Halyna Myroslava

голо навколо
осінь
ґвалтом ворони голосять
колесо голосу крутиться
ходить
по голові
згубне злітає слово
з губ її в наголос

з долу
тягне угору порох
порозмітати сліди

топить
не відпускає
геть женучи з дороги
душу твою шукає
взяла б її у полон

немилосердна осінь
осі сама не має
і у тобі збиває
тягнучись до
твоїх скронь

голками перших морозів
дим
і туман розносить
стукає в серце
трясеться
з болю за літом
за ним
втра...че...ним