груди ночі прорізує зірка
(вона не єдина
та інших не помічаєш
не найбільша
це не має значення)
пульсує
усіма зі своїх чотирьох рамен
вивергаючи навиворіт камери серця
на всі чотири сторони світу
а ти
яка не в силі бігти в чотири боки водночас
(хоча пробуєш)
рятуєшся закопуванням у пам'ять
у її пухку до розніженості землю
полетіла б
хоч зараз
- Сину!
не можеш
тягар болю тягне донизу
а ти за нього тримаєшся
як за пуповину
яку колись дозволила перерізати
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem