куди б не йшов
з собою тягнеш дім
отой невидимий
що центром став опори
і тулиш іншим
у котрих є свій
що схитує тебе то вниз то вгору
а був би равликом
то клеївся б і повз
тримаючись за баню дому-храму
антени б стежили
за знаками й вітрами
куди б не йшов
з імли чи до імли
і знав би ти
для чого воскресають
після зими
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem