на луках долонь
ставить мітки життя нелукаво
читати й читати б
чи буде коли та кому
в порожніх просторах усесвіту
в рурах та ямах
могутніє сила
під дах заганяти сльозу
минає при-сутність
як гість при багатті
згасаєш
приходить від-сутність
в якої немає кінця
і йде до небес
де розсипані яблука з раю
з яких проростаєш
крізь тіло самого життя
-
(Галина Мирослава)
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem