І
Твоя душа на самоті
Надгробок сірий, думи ті —
Нікого, настрій темний,
У час твій потаємний.
ІІ
Будь тихим ти в цій самоті,
Ще поки, не самотність це,
Ті духи мертвих, саме ті,
Що і в житті - взяли в кільце
Тебе й стоять - і воля їх
Затьмарить враз, якщо не стих.
ІІІ
Нахмурить ясну тую ніч
І зорі ті не глянуть, ні -
З небесних їхніх тронів вниз,
Зі світлом як Надії приз,
Але червоні кулі їх
Твоїй утомі зайвих лих
Лише добавлять, запечуть,
Назавжди у полон візьмуть.
ІV
Тепер думок не кинеш ти,
Тепер видінням не піти,
З душі вони не щезнуть враз -
Як та роса в ранковий час.
V
Як подих Бога - вітерець -
Але туман - ще той борець,
На пагорбі як тінь лежить,
Мов символ, знак, що не зломить -
Як за дерева він вчепивсь,
То таємниця з таємниць!
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem