Vitalii Hrechka Poems

Шляхи розбіглись у жовтий ліс
І вибач, я не йшов би двома,
І довго сам я стояв, як вріс,
І вниз дивився я аж до сліз
...

Поезія - то хворобливий стан,
Світи, що головою тихо ходять,
Видінь яскравість і видінь туман,
Потенціал засіяного поля.
...

Був літа екватор
І серед ночі,
І зірки на місці,
Тьмяні, без мочі,
...

І
Твоя душа на самоті
Надгробок сірий, думи ті —
Нікого, настрій темний,
...

І близькі вже стали зорі
Й непомітно мчать віки,
В невідомого узорі
Затягнулись всі дірки.
...

Я бачив світло ліхтаря в калюжі -
То цілий світ, чи Всесвіт навіть був,
А краєм неба блискавки байдужі,
Далекий грім нагадував стрільбу.
...

Якось посміхнувся діл,
В тиші, без людей довкіл,
Що по війнам розійшлись,
Зорям лишивши колись,
...

Там працює небесний фотограф,
В прямокутниках вікон моїх,
Його спалах гуляє на шторах,
Небесами гримить його сміх.
...

Завтра буде таке ж 'сьогодні',
Що і вчора у нас було,
Того часу у нас - безодні,
Бо нам болісно бачить дно.
...

Якщо не втратиш голови, де всі
Клянуть тебе за втрачені свої,
Якщо ти певен у собі, хоч інші - ні
І сумнів їм пробачиш у тобі;
...