З присвятою тим, що пішли за межу
люди яких вже нема
a вони все ще тут
небо змістилось
воно тепер в тих
хто є поряд
над головою непевне
і завтра згубилось
і ревно
грудку надії в кишені ховаєш
пече
серцем вкриваєшся
серцем вкриваєш
і вже
тіні хоч ходять
лякати не сміють
не страшно
ти зависаєш на гілочці ночі
мов пташка
мить - і зірвалась
і щезла
і не здоженеш
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem