УКРАЇНА
(щоденник подорожнього, рік 2024)
висіяний з неба біль
перемішує з криком страх і ненависть
вона* ж
стоїть
мужньо обнесена вогнями
хоча життя доокіл розсипається як її будинки
і присипає землею
оббрехана як остання
віковічним ворогом
підіймається курганами над собою
вагітна майбутнім
викоханим любов'ю
тримається
за глибокі підземелля
зокрема пам'яті
і відбиває ворожі стріли
що вкладають простір у площину
намагаючись залишити ікла в її тілі
стоїть
посеред руїн
посеред неба
відкидаючи відчай заради надії
-------
* — Україна
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem