І близькі вже стали зорі
Й непомітно мчать віки,
В невідомого узорі
Затягнулись всі дірки.
Вже забуті кривда й правда,
Не на часі навіть час,
Людство - Всесвіту громада,
В ній - трильйон майбутніх нас!
І вдивляючись в простори,
Де колись була Земля,
Хтось вірша про мене створить,
Як про нього зараз я...
This poem has not been translated into any other language yet.
I would like to translate this poem