Нащадок Poem by Vitalii Hrechka

Нащадок

І близькі вже стали зорі
Й непомітно мчать віки,
В невідомого узорі
Затягнулись всі дірки.

Вже забуті кривда й правда,
Не на часі навіть час,
Людство - Всесвіту громада,
В ній - трильйон майбутніх нас!

І вдивляючись в простори,
Де колись була Земля,
Хтось вірша про мене створить,
Як про нього зараз я...

COMMENTS OF THE POEM
READ THIS POEM IN OTHER LANGUAGES
Close
Error Success