Осіння Ніч Poem by Nastasimir Franovic

Осінній дощ просочується крізь дах старого будинку.
Балакає всю ніч безперервно.
Світлі підступи в хмарах.
Під карнизом на стіні, як страшна тінь, спить трава.
Замість світла ліхтаря у вікні вітер свистить
стару пісню, все далі й далі.
Хмари тихо плачуть.
По водостоку ритмічно капає дощ, нагадуючи про минулі часи.
Через відчинені вікна в темряву вриваються легенди.
І ніч так урочисто тиха.
Хто знає? Чи повернеться коли-небудь сонце під карниз старого будинку.